Садиба поч. 20 ст., в якій про­живав Козінцев Г. М., бували Еренбург І. Г., Каплер О. Я., Юткевич С. Й.

Саксаганського, 22, 22-б, 22-в

 Дата «1907» й ініціали власни­ка «ГК», викладені цеглою на фасаді флігеля № 22-в, вказують на те, що тотожня за стилістичними ознаками забудова садиби, ймовірно, сформува­лася до вказаного року в домоволодінні, яке на поч. 20 ст. належало Г. Клігману. Головний будинок (№ 22). Чотириповерховий з підвалом, цегляний, пофарбований, у плані — Т-подібна двоквартирна секція з розташованими в центрі двомаршовими сходами, ліф­товою шахтою та виходом на подвір'я. Перекриття пласкі, дах двосхилий, з бляшаним покриттям. Перший поверх мав наскрізний проїзд і призначався для торговельних приміщень, інші поверхи — житлові. Оздоблений у цегляному стилі з еле­ментами історизму (аркатурні пояси, сандрики тощо). Композиція головного фасаду симетрична, з домінантними бічними двовіконними пряслами, увін­чаними п'ятигранними щипцями з круглими люкарнами. Особливої ви­тонченості архітектурному вирішенню надає струнка аркатура на рівні третьо­го — четвертого поверхів, утворена на основі міжвіконних лопаток на восьмивіконній, дещо заглибленій середній площині фасаду. На осі фасаду влашто­вано головний вхід, акцентований мо­нументальним трикутним сандриком, що спирається на консолі. Вікна та двері прямокутні: на першому повер­сі — широкі прорізи без оздоблення, на другому — видовжених пропорцій, завершені рельєфними сандриками-поличками, що підтримуються квадрами діамантового русту, на верхніх повер­хах — клинчастими перемичками з замковими каменями, окресленими згори виступними профілями. Під­віконня й лопатки оформлено цегля­ним декором у вигляді нішок, зубців та поличок. Будинок завершують ошат­ний аркатурний фриз і карниз, обрам­лений у бічних щипцях сухариками. Симетрію побудови головного фасаду підсилюють два ряди балконів з гарним рисунком Грат (збереглися частково). Дворовий фасад дещо стриманіший. Поповерхові горизонтальні членування позначено слабо профільованими гур­тами, вертикальні — гладенькими лопатками. Віконні ніші, бленди, лопатки й вінцевий карниз оздоблено мотивом сухариків. В інтер'єрі будинку збереглися пер­вісні кам'яні сходи з типовими для сво­го часу металевими огородженнями та арка, що відділяє вестибюль від сходо­вої клітки.

Пластична насиченість головного фаса­ду будинку ставить його в один ряд з найціннішими зразками цегляного стилю в житловій забудові Києва поч. 20 ст.

Флігель (№ 22-б). Паралельно ву­лиці, в другому ряді її забудови. Чотириповерховий з цокольним повер­хом, цегляний, пофарбований, у плані Т-подібний, односекційний. Пере­криття пласкі, дах двосхилий, з бляша­ним покриттям. На правому фланзі — проїзд на друге подвір'я, розташований на одній осі з проїздом у головному бу­динку.

Оздоблений у стриманих формах істо­ризму із застосуванням винятково цег­ляного декору. Центральна вісь симет­ричного головного фасаду проходить через арковий отвір входу з сандриком лучкової форми й завершується вгорі невеликим напівциркульним щипцем з круглою люкарною. Бічні осі підкрес­лено пряслами з парними вузькими вікнами. Вікна прямокутні, з клинчас­тими перемичками й замковими каме­нями. Вертикальні членування позначе­но лопатками (на другому поверсі рус­товані) та двома рядами балконів, гори­зонтальні — міжповерховими гуртами, пояском поребрика між третім і чет­вертим поверхами, зубчастим фризом і спрощеним вінцевим карнизом. У вестибюлі головного входу розташовані оригінальні цегляні сходи з гра­нітними огородженнями, криволіній­ний абрис яких наслідує форми баро­ко. У вестибюлі та сходовій клітці, що відокремлюються підпружною аркою, збереглися мозаїчні підлоги зі штучно­го каменю. Плафон вестибюля прикра­шено ліпленням і живописом. Він ок­реслений поліхромним карнизним гур­том, який складається з низки намис­тин, пояска рослинного орнаменту й вінцевого валика з листя та ягід. Ана­логічні валики розкреслюють стелю на три нерівні кесони, заповнені витонче­ними арабесками рослинного характе­ру, виконаними в техніці олійного жи­вопису. Завдяки внутрішньому оздобленню бу­динок має певну мистецьку цінність як цікавий зразок оформлення інтер'єра житлової споруди поч. 20 ст.

 Флігель (№ 22-в). Перпендикулярно до будинку № 22-б, прилягає до нього. Чоловий фасад звернений у бік сусідньої садиби (№ 20). Триповерховий, цегляний, пофарбова­ний, у плані Г-подібний, асиметричний за композицією. Перекриття пласкі, дах двосхилий, з бляшаним покриттям. Оформлений у стриманих формах цегляного стилю. Орієнтований вздовж садиби основний об'єм з широки­ми прямокутними вікнами увінчано фланговими триступінчастими атти­ками, один з яких (ближчий до вулиці) позначає вісь входу. На оздобленому зубцями фризі під аттиками розміщено дату «1907» та ініціали власника — «ГК». Фасад розкреслено горизонталя­ми гуртів, вертикалями лопаток, рядом балконів.

Будинок — типовий зразок внутріш­ньо квартальної забудови поч. 20 ст., метою якої було максимально викорис­тати територію будівельної ділянки.

Від 1907 у шестикімнатній квартирі № 2 головного будинку (№ 22) проживала сім'я лікаря-терапевта М. Козінцева. Тут минуло дитинство його сина Ко­зінцева Григорія Михайловича (1905- 73) — кінорежисера, народного артис­та СРСР (з 1964). У 1913—19 навчався у П'ятій Києво-Печерській чоловічій гімназії, 1919 — у майстерні живопису О. Екстер, брав участь в оформленні агітвагонів, спектаклю «Овече джере­ло» Лопе де Вега Другого театру Української Радянської Республіки. На поч. 1919 разом з товаришами О. Каплером і С. Юткевичем організував у підвальному приміщенні готелю «Франсуа» (сучасна вул. Б. Хмельниць­кого, 17/52) театр «Арлекін», де поста­вив спектаклі: «Балаганчик» О. Блока та «Балаганну виставу» Г. Козінцева і С.  Юткевича (вони ж зробили деко­рації до цих вистав). Театр припинив існування у серпні 1919 з приходом військ Добровольчої армії. На квартирі Г. Козінцева часто бували Каплер Олексій Якович (1904—79) — майбутній кінодраматург, заслужений діяч мистецтв РРФСР (з 1969) та Юткевич Сергій Йосипович (1904—85) — майбутній кінорежисер, народний ар­тист СРСР (з 1962), Герой Соціалістич­ної Праці (з 1974). 1918—19 кварти­ру Козінцевих відвідував письменник Еренбург Ілля Григорович (1891—1967), який одружився з сестрою Г. Козінцева — Любов'ю. У цей час жив на вул. Володимирській, 40/2. С. Юткевич, О. Еренбург з дружиною виїхали з Києва 1919, Г. Козінцев — у січні 1920. У садибі також проживав у 1901—04 лікар, вчений В. Ліндеман. Пізніше мешкав на цій же вулиці в будинках № 89 і 107/47. Тепер на першому поверсі фотоательє, магазин «Світло» та офіси.

 

 

  • Автор: Ірина Абрамова, Михайло Кальницький, Тетяна Трегубова

Також на цій вулиці