Пам'ятник Лобановському В. В., 2003
Лобановський Валерій Васильович (1939–2002) – футболіст, майстер спорту СРСР (з 1960), заслужений тренер СРСР (з 1975), Герой України (2002, посмертно). Закінчив Одеський політехнічний інститут (1965). Як футболіст грав за київське «Динамо» (з 1957), одеський «Чорноморець» (1965– 67), донецький «Шахтар» (1967–68). Чемпіон СРСР (1961), володар Кубка СРСР (1964). Загалом у чемпіонатах СРСР провів 253 матчі (забив 71 м'яч), за збірну СРСР – два, за олімпійську збірну СРСР – сім матчів. Як головний тренер працював у дніпропетровському «Дніпрі» (1968–72), київському «Динамо» (1973–82; 1984–90 та з грудня 1996 до 2002). Під його керівництвом команда «Динамо» виграла вісім чемпіонатів СРСР (1974, 1975, 1977, 1980, 1981, 1985, 1986, 1990), шість Кубків СРСР (1974, 1978, 1982, 1985, 1987, 1990), два Кубка володарів Кубків європейських країн (1975 і 1986), Суперкубок УЄФА (1975), п'ять чемпіонатів України (1996–97, 1997–2000) і три Кубка України (1997–98, 1999– 2000). В 1975–76, 1982–83, 1986–90 – старший тренер, головний тренер збірної СРСР, яка під його керівництвом провела 77 матчів, одержала 42 перемоги, 19 зустрічей зіграла внічию; завоювала друге місце на чемпіонаті Європи 1988 і третє місце на Олімпіаді 1976. Працював також головним тренером футбольних збірних команд Об'єднаних Арабських Еміратів (1990–92), Кувейту (1994–96). Головний тренер національної, молодіжної та юніорської збірних футбольних команд України (з 1998). В 2000–2001 – старший тренер Національної збірної команди України.
Пам'ятник являє собою оригінальну архітектурно-скульптурну композицію з використанням аудіовізуальних засобів. Складається з бронзової постаті В. Лобановського на своєрідному постаменті (бетон, нержавіюча сталь, метал, акрил), що імітує півкулю чорно-білого футбольного м'яча, окремі частини якого перетворено на екрани. Всередині м'яча встановлено підсвічування та плазмовий телемонітор, сталу температуру всередині підтримують калорифер і кондиціонер. Увечері та перед футбольними матчами тут демонструються фільми, присвячені легендарному тренеру та фрагменти етапних для українського футболу ігор.
В. Лобановського зображено сидячим на тренерській лаві у напруженій енергійній позі: тіло нахилене вперед до лівого коліна, руки покладені перед собою, обличчя серйозне і зосереджене, він ніби уважно стежить за подіями на стадіоні. Стрілки годинника на руці зафіксували час – 20 год. 37 хв., коли перестало битися серце майстра. Сюжетну оповідність та просторову динамічність композиційного рішення підкреслено реалістичною пластикою з детальним відтворенням рис зовнішності й одягу, що створює виразний, переконливий образ з розкриттям особливості вдачі, характеру та діяльності майстра. На спинці лави викарбувано слова з присвяченої В. Лобановському пісні поета Ю. Рибчинського «Соняшник»: «Ты сидишь на скамейке, а рядом бушуют трибуны. Ты сидишь на скамейке, а мы вспоминаем любя». На чоловому боці постаменту стилізований під факсиміле підпис В. Лобановського.
Пам'ятник міститься на спеціально облаштованому забрукованому майданчику, архітектурне ступінчасте вирішення якого враховує природний рельєф алеї, що прямує вгору, нахил зміщено широкими сходами та складним, майже півкруглим у плані металевим бордюром і парапетом, які з тилу оточують скульптуру. Загальна композиція пам'ятника з чітко окресленим силуетом, деталізацією окремих елементів та певною театралізацією образу відповідає умовам споглядання твору, розрахованого на близький огляд [1688].
Також на цій вулиці
- Маріїнський парк
-
Міський сад, 18-20 ст.
Грушевського
-
Міська публічна бібліотека, 1911
Грушевського, 1
-
Будинок Ради Народних Комісарів УРСР, 1936—38
Грушевського, 12/2.
-
Особняк, 19 ст.
Грушевського, 14.
-
Житловий будинок поч. 20 ст., в якому проживав Майборода Г. І.
Грушевського, 16
-
Особняк (Гальперіна М. Б.), 1890-і рр.
Грушевського, 18/2
-
Особняк (Зайцева М. Й.) 1897
Грушевського, 20
-
Особняк (Полякова Я. Л.); 1910-і рр.
Грушевського, 22
-
Будинок ЖБК «Арсеналець», 1928-31
Грушевського, 28/2
-
Стадіону «Динамо» Комплекс
Грушевського, 3
-
Будинок військової школи, 1914— 18, 1931
Грушевського, 30/1
-
Будинок командувача військ Київського військового округу кін. 1880-х pp.
Грушевського, 32
-
Житловий будинок 1967, в якому проживали Лавриненков В. Д., Покришкін О. І.
Грушевського, 34-а
-
Будинок Секції суспільних наук НАН України 1960, де працювали відомі вчені, діячі культури
Грушевського, 4
-
Будинок Верховної Ради УРСР, 1936—39
Грушевського, 5
-
Київська удільна контора 1871 —76, де зупинялася Марко Вовчок, проживав Сичугов В. І., містилися науково-дослідні інститути
Грушевського, 7
-
Житловий будинок 1-ї пол. 19 ст., в якому проживали Бердяєв М. О., Мандельштамм М.-Е. X.
Грушевського, 8/16
-
Житловий будинок співробітників ЦК КП(б)У 1935, в якому проживав Бойченко О. М.
Грушевського, 9
-
Пам'ятник Петровському Г.I. 1968 (демонтований у кінці 2009)
М. Грушевського, 1
-
Паркова скульптура Заньковецької М. К., 1974
У південно-східній частині парку
-
Пам'ятник Глінці М. І., 1910
У північно-східній частині парку, навпроти літньої естради
-
Паркова скульптура Лесі Українки, 1965
У центрі парку, навпроти північного фасаду Маріїнського палацу
-
Головне Спортивне Поле, 1932– 36
Грушевського, 3
-
Стадіону «Динамо» Комплекс, Головний Вхід, 1936 (архіт.). З південного заходу, на перетині вул. М. Грушевського та Петрівської алеї.
Грушевського, 3
-
Пам'ятний знак загиблим футболістам київської футбольної команди «Динамо», 1971
Грушевського, 3
-
Ресторан «Динамо», 1932–34
Грушевського, 3