Ресторан «Динамо», 1932–34
Первісний авторський задум зазнав деяких зміг у зв'язку з переорієнтуванням радянської архітектури в бік класичної спадщини: прямокутні опори піддашшя входу та у лоджіях-галереях першого поверху замінено на круглі стовпи. Під час поточних ремонтів повоєнного періоду вітражі з прозорого скла сходових кліток замінено на тоновані у синій колір, засклено лоджії-галереї на бічних фасадах.
Триповерховий на цокольному поверсі, цегляний, у плані Т-подібний. Дах вальмовий, критий бляхою, над тильним об'ємом – односхилий з невеликим ухилом. Перекриття пласкі, над залою другого поверху – підвісна дерев яна стеля зі світловим ліхтарем на металевих фермах.
Вирішений у формах конструктивізму. Симетрична відносно поздовжньої осі загальна композиція відбиває функціональну структуру будівлі. Розвинену цокольну частину використано для розміщення головного входу, вестибуля та гардероба. Перший поверх, пов'язаний з лоджіями-галереями на бічних фасадах, призначено для банкетної зали, фойє, кухні, заготівельних приміщень тощо; другий поверх з балконами на західному фасаді – для основної зали з танцмайданчиком у центрі та естрадою, кондитерського цеху, буфету, сервізної, мийні; третій, що нависає над бічними фасадами, для антресолі головної зали, освітленої стрічковими вікнами. Група вхідних приміщень з тримаршовими парадними сходами підкреслена прямокутним у плані скляним еркером, що спирається на піддашшя входу. Утилітарно оздоблену тильну частину споруди з торцевими входами відведено для адміністративних і господарських приміщень.
Чолові фасади вирішено дуже пластично. Цьому сприяє контрастне протиставлення домінантної вертикалі підвищеного об'єму еркера з горизонтальними лініями карниза, смуг засклення, лоджій і балконів. Позитивну роль у зовнішньому вигляді відіграють природні фактура та колір оздоблювального матеріалу – сірий граніт облицювання цокольної частини, жовті цегляні площини першого та другого поверхів, темно-сіре тинькування верхніх і тильних частин споруди, пофарбування в чорний колір круглих опорних стовпів. Привабливими є інтер'єри основних приміщень, особливо головної зали, для декорування якої використано дерево. У строго симетричній композиції споруди, її зовнішніх формах спостерігається відхід від принципів конструктивізму та водночас пошук нового архітектурного вирішення без копіювання традиційних класицистичних канонів.
Споруда – зразок типологічних та естетичних пошуків в архітектурі Києва 1930-х рр.
Тепер будинок використовується інвестиційною компанією «XXI століття» [1689].
Також на цій вулиці
- Маріїнський парк
-
Міський сад, 18-20 ст.
Грушевського
-
Міська публічна бібліотека, 1911
Грушевського, 1
-
Будинок Ради Народних Комісарів УРСР, 1936—38
Грушевського, 12/2.
-
Особняк, 19 ст.
Грушевського, 14.
-
Житловий будинок поч. 20 ст., в якому проживав Майборода Г. І.
Грушевського, 16
-
Особняк (Гальперіна М. Б.), 1890-і рр.
Грушевського, 18/2
-
Особняк (Зайцева М. Й.) 1897
Грушевського, 20
-
Особняк (Полякова Я. Л.); 1910-і рр.
Грушевського, 22
-
Будинок ЖБК «Арсеналець», 1928-31
Грушевського, 28/2
-
Стадіону «Динамо» Комплекс
Грушевського, 3
-
Будинок військової школи, 1914— 18, 1931
Грушевського, 30/1
-
Будинок командувача військ Київського військового округу кін. 1880-х pp.
Грушевського, 32
-
Житловий будинок 1967, в якому проживали Лавриненков В. Д., Покришкін О. І.
Грушевського, 34-а
-
Будинок Секції суспільних наук НАН України 1960, де працювали відомі вчені, діячі культури
Грушевського, 4
-
Будинок Верховної Ради УРСР, 1936—39
Грушевського, 5
-
Київська удільна контора 1871 —76, де зупинялася Марко Вовчок, проживав Сичугов В. І., містилися науково-дослідні інститути
Грушевського, 7
-
Житловий будинок 1-ї пол. 19 ст., в якому проживали Бердяєв М. О., Мандельштамм М.-Е. X.
Грушевського, 8/16
-
Житловий будинок співробітників ЦК КП(б)У 1935, в якому проживав Бойченко О. М.
Грушевського, 9
-
Пам'ятник Петровському Г.I. 1968 (демонтований у кінці 2009)
М. Грушевського, 1
-
Паркова скульптура Заньковецької М. К., 1974
У південно-східній частині парку
-
Пам'ятник Глінці М. І., 1910
У північно-східній частині парку, навпроти літньої естради
-
Паркова скульптура Лесі Українки, 1965
У центрі парку, навпроти північного фасаду Маріїнського палацу
-
Головне Спортивне Поле, 1932– 36
Грушевського, 3
-
Стадіону «Динамо» Комплекс, Головний Вхід, 1936 (архіт.). З південного заходу, на перетині вул. М. Грушевського та Петрівської алеї.
Грушевського, 3
-
Пам'ятний знак загиблим футболістам київської футбольної команди «Динамо», 1971
Грушевського, 3
-
Пам'ятник Лобановському В. В., 2003
Грушевського, 3